Як часто, особливо в молодості, ми б'ємося в зачинені двері. Намагаємося знайти за ними палку любов, африканські пристрасті, не нудне, повне неймовірних подій життя.
На жаль, зазвичай ці двері так і залишаються зачиненими.
Але в своєму нестримному прагненні до «кіношного» життя ми не помічаємо, що поруч із зачиненими дверима зазвичай є відчинені. Там нам раді, нас чекають.
І в звичайному житті спокійне кохання і стабільність – і є щастя, а вулкан пристрастей хороший тільки в романах.
Марія Метлицька не потребує представлення. Її книги люблять, читають, передають з рук в руки. Вони з тих, що можуть допомогти в скрутну хвилину, коли не знаєш, як вчинити і з ким поділитися.
Під обкладинкою книги – повість і два оповідання, об'єднані наскрізною лінією.
Що краще – синиця в руці чи журавель у небі? Що вибрати: стукати все життя в зачинені двері чи увійти в незачинені, за якими нас чекають? Адже пристрасть не живе вічно, а спокійне, «звичайне» кохання, як з'ясовується, – живе.
