Sapiens. Коротка історія людства
Сто тисяч років тому Homo sapiens був одним із як мінімум шести видів людини, що жили на цій планеті, – нічим не примітною твариною, яка грала в екосистемі роль не більшу, ніж горили, світлячки чи медузи. Але близько сімдесяти тисяч років тому загадкова зміна когнітивних здібностей Homo sapiens перетворила його на господаря планети та кошмар екосистеми. Як людина розумна зуміла підкорити світ? Що сталося з іншими видами людини? Коли та чому з'явилися гроші, держави та релігія? Як виникали і руйнувалися імперії? Чому майже всі товариства ставили жінок нижче за чоловіків? Як наука та капіталізм стали панівними віровченнями сучасної ери? Чи ставали люди з часом щасливішими? Яке майбутнє на нас чекає?
Юваль Харарі показує, як перебіг історії формував людське суспільство та дійсність навколо нього. Його книга простежує зв'язок між подіями минулого і проблемами сучасності і змушує читача переглянути всі уявлення про навколишній світ.
Homo Deus. Коротка історія майбутнього
У своїй першій книзі, що стала всесвітньою сенсацією «Sapiens. Коротка історія людства», Юваль Харарі розповів, як Людина Розумна прийшла до панування над нашою планетою. «Homo Deus» є своєрідним продовженням теми – це спроба зазирнути у майбутнє.
Що станеться, коли Google і Facebook будуть краще, ніж ми самі, знати наші смаки, особисті симпатії та політичні уподобання? Що робитимуть мільярди людей, витіснених комп'ютерами з ринку праці та утворили новий, марний клас? Як сприймуть релігії генну інженерію? Якими будуть наслідки переходу повноважень та компетенцій від живих людей до мережевих алгоритмів? Що має зробити людина, щоб захистити планету від своєї ж руйнівної сили?..
Головне зараз, вважає Харарі, - усвідомити, що ми знаходимося на роздоріжжі, і зрозуміти, куди ведуть шляхи, що простягаються перед нами. Ми не можемо зупинити хід історії, але можемо вибрати напрямок руху.
21 урок для XXI століття
«У світі, перевантаженому інформацією, ясність – це сила. Майже кожен може зробити внесок у дискусію про майбутнє людства, але мало хто чітко уявляє собі, яким воно має бути. Часом ми навіть не помічаємо, що ця полеміка ведеться, і не розуміємо, у чому є сутність її ключових питань. Більшості з нас не до того – адже ми маємо більш насущні справи: ми повинні ходити на роботу, виховувати дітей, піклуватися про літніх батьків. На жаль, історія нікому не робить знижок. Навіть якщо майбутнє людства буде вирішено без вашої участі, тому що ви були зайняті тим, щоб прогодувати та одягнути своїх дітей, то наслідків вам (і вашим дітям) все одно не уникнути. Так, це несправедливо. А хто сказав, що історія є справедливою?…»
